Повністю змінити якусь небажану дію дитини можливо, але для цього треба більше часу. Покращення відчуваються на всіх рівнях самої людини. Ми також можемо зменшити поведінкові проблеми агресії, мастурбації на вулиці, це допоможе змінити соціальну ізоляцію на соціальне включення. Саме через соціальну ізоляцію часто батьки і діти залишаються вдома, тому що думають що їх не приймуть такими якими вони є.
Зміни починаються через мову, тобто через просту прикладну мову. Не треба філософствувати, казати багато психологічними термінами яких ніхто не розуміє. Мені подобається коли руйнуються бачення про те, що це неможливо. Тяжкі пояснення надихають на те, що все про погано і що немає світла в кінці тунелю. А нормальне і легке пояснення кажуть, що можна все змінити, і все буде добре.
Наприклад, сьогодні зранку я переписувався з однією мамою, з якою консультувався десь 15 років тому та іноді ми переписувалися. Вона пішла за консультацією до мене, але невдовзі сама почала консультувати інших батьків, тому що підхід і теми стали настільки близькі. Вона з сином використала всі прості підказки і побачила хороший результат. Син навчився робити багато речей, закінчив школу і т.д. Ось які вони зміни, тих людей яких Євгеній колись консультував надихаються і потім допомагають іншим.
Якщо в сім'ї у когось є якісь особливості (біль, хвороба, вразливість), то це зачіпає не тільки дитину але і всю сім'ю, усіх тих хто знаходиться поруч. Іноді це не обговорюється на вголос, і це дуже погано, тому що хтось може сказати: мене не зачіпає, але це неправда. Сім'я – це система яка пов'язана між собою, якщо один випадає, то інші починають підлаштовуватися, щось змінюється і це зачіпає всіх.
Зміни можуть початися і через місяць і через півроку і через півтора року, але тут важливо розуміти що у кожній людині, дитини свій темп. Ми мусимо оцінювати попередню історію, скільки у дитини була та чи інша тяжка поведінка. Чим раніше (2-3 рочки) будемо втрутуватися в їх поведінку, тим краще. Я маю таку формулу, що приблизно 5-6 практичних випадків достатньо для того щоб поведінка почала мінятися в іншому руслі.
Оцінка завжди є індивідуальною. Наприклад, до мене привели хлопця який бився об підлогу. Ми (і моя команда) думали що нам треба три місяці щоб почались тільки якісь зміни. Ми почали з ним працювати і через місяць побачили що він за місяць зробив той крок який ми планували за 3. Це була для нас дуже хороша така помилка в оцінці його змін. Часто переоцінюють і думають, що спеціалістам треба три місяці, але потім через роботу тих місяців розуміють, що треба аж шість місяців.
Працюючи з людиною треба по-перше, не планувати швидких змін, а по-друге, об'єктивно на все дивитися, по-третє, всі спостереження записувати: за цей тиждень ми навчились стільки, на іншому тиждень ми зробили цю роботу.