«Він ― та хороша людина, яка завжди є для тебе» ― Яна Алієва про знайомство з Сильвіо Каттаріною

Яна Алієва
Учасниця проєкту ГО «Еммаус» «Десята планета» завітала влітку 2021 року до реабілітаційного центру L'imprevisto і розповідає про свої враження від зустрічі з його засновником Сильвіо Каттаріною.
Моя перша зустріч із Сильвіо відбулася під час зум-колу, який ми влаштовували ― Еммаус та L'imprevisto ― його проєкт для дівчат, котрі раніше мали залежності. Тоді мене одразу вразила його подача, такого доброго і мудрого дідуся, який зробив щось неймовірно величезне. Я тоді ще не розуміла, що саме він зробив, тому всередині у мене виникло запитання про те, що ж це все-таки за масштабний проєкт, про який всі говорять, хто цей Сильвіо і яким був його шлях.
Ми ― це не те, що ми робимо, а зустріч, яка відбулася у нашому житті.
Тоді я вперше побачила Сильвіо на екрані і, як виявилося, він вже багато разів приїздив у Харків, він знайомий з моїми італійськими батьками (родини, що приймають на канікули та дистанційно супроводжують вихованців та випускників інтернатів) і вони дружать, і, звичайно ж, знають про Сильвіо, на відміну від мене. Мені тоді дуже запам'яталася його фраза про те, що ми ― це не те, що ми робимо, а зустріч, яка відбулася у нашому житті. Мені здалося, що це щось неймовірно глибинне. Тому що дійсно, люди, які мене оточують, і зустрічі з ними дуже вплинули на мій розвиток і дорослішання.

Пізніше я прийшла до Елени (голови правління ГО «Еммаус») з питанням про те, хто такий Сильвіо, на що вона мені сказала: «Я не буду тобі це тут розповідати. Їдь і подивись ― тебе там чекають. Оцей Сильвіо тебе чекає».
Влітку під час подорожі в Італію, я поїхала в місто Пезаро (де розташований центр L'imprevisto з трепетом і цікавістю. Я мала невелике хвилювання, тому що я не знала до кінця того, куди я їду. Але я була відкрита до будь-якого ходу подій, я точно знала, що це щось класне. Адже з того, як він говорив, з того, як говорили дівчата на цій зум-зустрічі, я розуміла, що там є істина, щось велике.


Коли я приїхала на місце, я побувала на зустрічі, де чоловік розповідав про свій досвід роботи, про те, як йти вперед і як знайти улюблену справу. Там я вперше побачила Сильвіо вживу. Він підійшов до мене, з такою усмішкою, таким поглядом, запитав: «Ти Яна?» Відповідаю йому ― «Так.» ― «Боже, ти така гарна». І обійняв мене дуже міцно, і одразу про щось пожартував, розташував до себе. У мене всередині було таке хвилювання, ніби переді мною така людина, яка зробила якусь неймовірну історію. По його якимось зморшкам біля очей, по його глибокому погляду, по ось цим от широким жестам обійм, я відчула, як ніби мене завжди чекали в цьому місці, як ніби зустріч зі мною ― це те, чого він прямо дуже бажав. Він мене обійняв, і це було дуже важливо, тому що для мене, оцей от фізичний контакт одразу дає зрозуміти, що я в безпеці. Тобто, все добре і можна розкритися, людина до себе розташовує. Він говорив про те, що мене очікувало ― відвідини того місця, де живуть дівчата з його проєкту, що це буде чудовий досвід. Він сказав: «Їдь туди й подивись, познайомся. Подаруй їм щось від себе, щось своє».

Опісля ще було декілька зустрічей, де він говорив, що ніколи не потрібно забувати про те, що ми маємо. Бо це не тільки завдяки нам, тому, що ми такі хороші ― це завдяки людям, які нас оточують, які завжди поряд і якось нас ведуть, завдяки Богу. Це дуже відгукувалось у мені, тому що я завжди погоджувалась з цим. Але в той момент я навіть почала з ним сперечатись, що, невже, наш шлях, наше «так» на пропозицію, що надійшла до нас нічого не значать. На що він сказав про те, що в будь-якому випадку головний персонаж, головна фігура ― це ми. Але не потрібно думати, що ти один і власними зусиллями можеш іти вперед. Тобто людині потрібна людина.
Головна фігура ― це ми. Але не потрібно думати, що ти один і власними зусиллями можеш іти вперед. Тобто людині потрібна людина.
Незабаром я поїхала в те місце, до дівчат з його проєкту. Я була з ними тиждень. Я жила з ними і робила все те, що вони роблять. У них є розпорядок дня і суворі правила: ти чистиш унітази, готуєш їжу (я, до речі, там навчилась випікати хліб). Там я побачила, що ця вся праця, яка застосовується роками всіма людьми, які допомогають дівчатам і хлопцям ― вона одразу помітна. Там все продумано до дрібниць і це дуже вражає.

Сильвіо говорив, що це місце, де тебе не засуджують за твоє минуле. Тому що багато людей тікали звідти, а потім повертались, і на них дивились так, ніби нічого не сталось, усе добре і всі тобі раді. Це мене теж вражає ― яким повинен бути масштаб цього людського серця, щоб вміти приймати назад людей, які десятки разів утікали звідти?
з кимось простіше і краще
Вони вчать розділяти. Вони вчать тому, що вони не одні, що вони можуть довіряти людям і світу. І це те, що теж було мені потрібне. Тому що у моєму досвіді зростання в дитячому будинку випрацювався механізм, що я роблю все сама, мені ніхто не потрібний тощо. Тому, перед якоюсь великою складністю ти розумієш, що ти є маленькою людиною. Через це я, наприклад, завжди звертаюсь за допомогою. Тому що мені навпаки здається, що потрібно розділяти, бо так краще. І от у тому місці можна наочно побачити, що з кимось простіше і краще.
Я закохалась у цих дівчат ― вони неймовірні. Коли у нас була фінальна асамблея (зустріч) прийшов Сильвіо. І він дивився на мене цим наповненим поглядом, при цьому говорячи, що ця маленька людина (тобто я) приїхала сюди, от так мислить і несе в собі світло. Він попросив поділитись дівчат досвідом зустрічі зі мною. Вони говорили просто неймовірні речі про те, що я за такий короткий час зуміла їм так багато всього дати, дати надію. Якщо я змогла, мислю таким чином, несу в цей світ світло ― то вони теж зможуть. Й коли вони говорили це, я сиділа й думала про те, що невже це все дійсно про мене. Тому що я просто була з ними, розділяла моменти життя. Сильвіо все це слухав й в кінці подивився на мене й так по-доброму сказав: «Ти розумієш, наскільки багато ти дала цим людям, просто перебуваючи з ними поруч? Пам'ятай, що це не тільки твоя заслуга ― це зустрічі, які відбулися в твоєму житті, люди, які тебе оточують, які вкладали ресурс у тебе (італійці, сім'я, друзі). Не зазнавайся, почувши зараз все це».
У мене ще було питання, яке дуже турбувало. Це про те, що в мене в житті був досвід чогось прекрасного і тому, я стала такою людиною. А в моїх близьких, до прикладу, не було такого досвіду, цієї зустрічі, про яку говорить Сильвіо. Коли я з ними про щось таке говорю, коли відбуваються різні ситуації ― я усвідомлюю, що ми різні і, як ніби вони не розуміють, про що я говорю, про яку таку красу чи зацікавленість у світі. Я в нього запитала про те, що мені робити в такому разі. Адже я хочу, щоб у моїх близьких теж відбулася така зустріч, мені важливо, щоб вони теж дивились на світ красиво. Я не можу робити вигляд, що ось так живу, як і вони, з побоюванням, адже досвід, який відбувся в моєму житті, не дозволяє мені дивитись на світ інакше, ходити й оборонятися, бо це все буде дуже штучно й, взагалі, навіщо воно мені. Тож це було моє питання. На нього Сильвіо відповів тим, що ні в якому разі не треба намагатися якось загасити те світло, що є в мені, просто через те, що в інших людей не було цього досвіду. Бог обрав мене, тому я маю нести це світло, не закривати в собі цю красу, а нести її у світ. І якщо люди, які мене люблять, бачитимуть, що я при цьому щаслива ― вони теж будуть щасливі.

Тому Сильвіо, ніби точно був надісланий Богом, говорив усі ті речі, які є важливими для мене. Я думала про те, що я така щаслива й така багата від того, що у мене відбулася зустріч з Сильвіо, що я мала зустріч з цими молодими людьми, з цим досвідом.
В місці, де я жила з дівчатами, для того, щоб налити склянку води, потрібно запитати дозволу. Чому? Тому що таким чином, здавалося б, із дрібниць ти починаєш розділяти своє життя, ти розумієш, що хтось є поряд, що потрібно входити в діалог, просити про допомогу. Я цього не розуміла до поїздки, але приїхавши все стало ясно.
Із дрібниць ти починаєш розділяти своє життя, ти розумієш, що хтось є поряд, що потрібно входити в діалог, просити про допомогу
Він ― та хороша людина, яка завжди є для тебе.
Мене ще дуже вражає те, звідки Сильвіо черпає цей ресурс для спілкування й допомоги іншим. Він наповнений любов'ю, цією красою. Тому, я дуже рада, що у мене з ним відбулось знайомство, що я поїхала туди й мене так прийняли. Здається, що це був всього лиш день інтенсивного спілкування з Сильвіо, але він дав так багато, тому що ми говорили про змістовні речі. Бо іноді говориш з людьми ні про що, ніби з такої розмови ти нічого не можеш взяти для себе. Але от з Сильвіо все інакше, бо будь-яке його речення було наповнене чимось корисним для мене. Адже він ― та хороша людина, яка завжди є для тебе. Це дуже цінно.